Інтерв’ю з отцем Іваном Гловою

– Отче Іване, цього року Центр Душпастирювання Військовослужбовців святкує 9-ту річницю. Наступного року Вас очікує 10-літній ювілей. Що можна підсумувати за цей період діяльності?

– Відповідь на це питання, звісно, можна представити у вигляді кількох сторінок тексту звітного характеру. Однак, доцільніше відштовхнутися від нашого гасла, яке звучить так: «Капелан – той, що завжди поруч». Варто сказати, що весь цей час ми були поряд з військовослужбовцями у всі періоди розквіту чи занепаду української армії. Важко також зводити діяльність нашого Центру Душпастирювання Військовослужбовців до чітких рамок дев’яти років, адже служіння братів-семінаристів у військовому середовищі починається з початком відновлення семінарії УГКЦ у місті Львові, і прогрес від того часу є очевидний.
Ясна річ, ми здійснили очевидний поступ вперед, помітно зросли за цих дев’ять років нашого існування як офіційної інституції. І найбільшим підсумком за цей період буде унаочнення фактів, котрі маємо у суспільстві на сьогодні. Наша праця має специфіку бути невидимою і часто навіть ненагородженою у земному житті. Проте, вона приносить добрі плоди для осягнення Царства Небесного. Віримо, що наявність сучасних героїв, котрі кладуть своє життя за народ також формувались під впливом Святого Духа та молитвами й діяльністю Центру.

– Сьогодні наша Батьківщина знаходиться у стані війни. Військові капелани, як ніколи, є актуальними у нашому війську. Які зміни відбулись у концепції діяльності ЦДВ, у зв’язку із цими обставинами?

– У семінарійній спільноті є безліч організацій, однією з яких є Центр Душпастирювання Військовослужбовців, основне завдання якої – нести Слово Боже до військових. Це своєрідне служіння, яке брати здійснюють, проводячи духовні бесіди, екскурсії по храмах, чи прощі у відпустові місця. Після таких заходів, військові не тільки ознайомлюються із духовною та історичною спадщиною, але стають більш відкритими до спілкування та плекання правдивого християнського духу і це допомагає творити єдність у військовій спільноті.  Постійно дотримуючись мети та керуючись гаслом Центру, ми допомагаємо військовослужбовцям відчути присутність та дієвість Божої любові у їхньому житті.

Дійсно, Україна у даний момент перебуває у напруженому військовому становищі, тому праця військових капеланів, а зокрема і братів із Центру Душпастирювання Військовослужбовців, є дуже потрібною. Також нещодавно було відкрито Пенітенціонарний відділ, який здійснює своє служіння у місцях позбавлення волі. Цей відділ приєднався до Центру Душпастирювання Військовослужбовці на чергових звітно-виборчих зборах, а метою цього відділу є супроводження ув’язнених, які хочуть відчути підтримку людей та присутність Бога в їхньому житті. Серед солдат зустрічаються неохрещені, та завдяки капеланам у них запалюється іскра віри і любові до Христа і вони приймають святу Тайну Хрещення. Семінаристи, а зокрема брати із ЦДВ, прекрасно усвідомлюють, що у фізичний спосіб ніяк не можуть спричинитись до оборони рідної Батьківщини, тому за порученням Синоду Єпископів УГКЦ щоденно збираються на загальну молитву, тим самим випрошуючи в Бога і Матері Божої опіки, мужності та сили для наших військовослужбовців, які перебувають на Сході нашої країни і, зокрема, в зоні проведення АТО. З ініціативи всіх членів ЦДВ було розпочато плетіння маскувальної сітки, до якої долучились усі охочі, зокрема родичі і близькі загиблих у зоні АТО, а також родини «Небесної сотні». Можливо, це крапля в морі, та ми щиро віримо і уповаємо на Боже милосердя і опіку Пречистої Діви Марії в усіх наших починаннях.

– Чи беруть капелани ЦДВ участь у підтримці військовослужбовців, які знаходяться у зоні проведення АТО. Чим саме допомагаєте нашим воїнам?

– Нажаль, ми не завжди можемо перебувати фізично поруч із тими, хто зараз захищає територіальну цілісність нашої держави, та все ж ми постійно підтримуємо їх молитовно. Бо сказав Христос: «Бо де двоє або троє зберуться в Моє Ім’я, там Я серед них» (Мт.18, 20). Відтак, і ми систематично проводимо різноманітні спільні молитви й молебні за наших побратимів, за їхню щасливу долю, щоби Господь оберігав їх на полі битви і щоби вони поверталися назад додому живими та здоровими. Не можна сказати, що молитва не є важливою. Ми мусимо покладатися на Бога й на його допомогу, підтримку, адже без Нього наше життя й життя тих, що перебувають на фронті, нічого не варте. Та й самі хлопці усіляко відчувають нашу молитву і постійно просять про неї.

Окрім того, брати, що здійснюють капеланське служіння, намагалися підготувати бійців, які повинні були вирушати в зону АТО. Готували до сповіді, вчили молитов, тих, хто їх не знав. Також готували і до хрещення тих, що були неохрещені, але бажали цього. Братами ЦДВ були спеціально підготовані буклети, щоби майбутні вояки АТО мали можливість повторити молитви, або ж підготуватися до сповіді.

Звісно, що наша допомога й підтримка не завершується на самій лише молитві. ЦДВ також намагається усіляко підтримати бійців і матеріально. Брати-семінаристи передавали кошти на потреби військових, зібрані під час вечорів пам’яті вбитих в АТО. В зону АТО постійно передавались певні речі й засоби, які б були корисними для вояків. Члени ЦДВ допомагали у зібрані потрібних речей у гарнізонному храмі св. ап. Петра і Павла (м. Львів).

Завдяки добрій волі жертводавців були зібрані кошти, на які ми можемо придбати необхідне. Для вояків, які вирушали із 24-ої ОКМБ у м. Яворові, було передано 25 комплектів зимового одягу. Також в найближчому часі в зону АТО буде передано 200 кв. м маскувальної сітки, яку благословить Преосвященний владика Богдан (Манишин), єпископ-помічник Стрийський.

Із речей релігійного вжитку брати передали 100 чоток, які сплели особисто, спеціально для бійців АТО. Також було передано 1000 заламінованих іконок із зображенням Богородиці з Ісусовою молитвою на звороті. Для 50 бійців брати приготували молитовники «Молись і служи». Також з ініціативи семінарії в зону бойових дій надходить українська художня та релігійна література для мовного збагачення російськомовних військових.

Але це ще не вся підтримка, яку надає ЦДВ для вояків. Є випадки, коли брати й самі вирушали в зону АТО, щоби там підтримати своїх побратимів. Для прикладу, бр. Андрій Вівчар та бр. Сергій Воробець їздили до вояків, щоби передати їм речі найбільшої необхідності, а також прапор України, взамін на той, що постраждав в ході збройних сутичок.

Тих бійців, які перебувають на лікуванні у львівських госпіталях, брати також намагаються постійно відвідувати, підтримувати духовно й морально, супроводжувати співом Божественні Літургії та молебні, які спеціально для поранених служать отці-капелани. Також семінаристи намагаються підтримувати тих, що лікуються у Львові і рекреаційно.

Неодноразово брати допомагали в організації прощ до Крехівського монастиря та до Страдчу, щоби поранені могли відновитись не тільки фізично, але й духовно і морально.

Сподіваємось, що Бог і надалі даватиме наснаги нашим братам із Центру Душпастирювання Військовослужбовців для звершення належної підтримки й допомоги нашим побратимам, як в зоні АТО, так і по військових частинах та госпіталях, які розташовані в околицях Львівської області та за її межами.

– Розкажіть будь-ласка про заплановані святкування 9-ої річниці та особливих гостей, запрошених на цю подію.

– Свято Юрія Переможця завжди було особливим для капеланів у нашій семінарії. Саме його обрано нашим небесним покровителем, і він є зображений на гербі нашої організації. Протягом попередніх років святкування відбувались вельми урочисто, запрошувались командування різних військових частин, військові оркестри. Але ось, коли території нашої Батьківщини торкнувся смуток війни, управою ЦДВ було вирішено провести святкування у молитві, розважаннях, діленнях досвіду. Тому було запрошено тих священиків-капеланів, які мали можливість нести своє служіння на окупованій території, перебуваючи поряд з тими, хто захищає нас в окопах на фронті. Та особливо будемо раді бачити і спільно молитись разом із владикою Богданом (Манишином), який теж відвідував воїнів в АТО. Запрошенння на святкування отримали священики, які колись були ініціаторами створення семінарійного Центру Душпастирювання Військовослужбовців, а тепер продовжують своє служіння для військовослужбовців.

Вже традиційно очікуємо представників командування тих військових частин, з якими співпрацює наш Центр. На превеликий жаль, багато з них не зможуть бути присутніми у стінах Львівської Духовної Семінарії, так як доблесно несуть службу на благо і безпеку нашої Держави.

Нашою метою було провести святкування празника з цілою семінарійною спільнотою, тому ми запросили  голів усіх братств, організацій, щоб вони могли розділити з нами радість і молитовний настій цього свята.

– На завершення хочу розпитати Вас, про плани на майбутнє. Які цілі та орієнтири ставить перед собою Центр Душпастирювання Військових?

– На даному етапі капеланської праці Центр Душпастирювання Військовослужбовців спрямовує всі свої сили та старання на здійснення відповідної праці та провадження молитви за мир та всіх військовослужбовців. Святкуючи нашу сьому чи навіть восьму річницю від дня заснування, ми навіть не могли спрогнозувати нашу діяльністть у такому руслі, як ми її ведемо сьогодні. Тому про майбутнє у такому ключі говорити буде неправильно. Але у одному запевняємо, що завжди будемо знаходитись там, де перебувають військові й потребують нашої допомоги. Виходячи з цього бачення, будуватимемо нашу спільноту для духовного зросту, осягнення Царства Небесного й вірної служби на благо Христової Церкви, завжди перебуваючи з воїнами, що відстоюють гідність та честь найвеличнішого Божого творіння – Людини.

Схожі записи