Close

Ще не зареєстровані?Зареєструватися на сайті.

lock and key

Ввійти на сайт Львівської Духовної Семінарії

Account Login

Реорганізація... Шлях до "Воскресіння"

Повідомлення про помилку

Warning: opendir(modules/poll): failed to open dir: Permission denied in file_scan_directory() (line 2033 of /home/bvhdbznl/public_html/includes/file.inc).

Понад чверть століття Радіо "Воскресіння" було ефективним медійним "амвоном" нашої Церкви. Про причини реорганізації і концепцію нового проекту нам розповів керівник Департаменту інформації УГКЦ та керівник "Воскресіння. Живе Радіо" о. Ігор Яців.

Отче Ігоре, найперше розкажіть коли та за яких обставин розпочалася Ваша праця в команді Радіо «Воскресіння»?

Ця співпраця розпочалася ще на початку мого служіння як прес-секретаря Блаженнішого Любомира. Тоді Мирослав Павлюк запропонував мені один раз на тиждень мати програму, в якій я б мав нагоду розповідати про діяльність Глави Церкви. Оскільки я був поруч на різноманітних заходах за участю Блаженнішого, я мав добру нагоду надати ту інформацію, яку не могли надати інші особи. Для мене, як для прес-секретаря, було важливо мати таку «трибуну», адже це безпосередньо стосувалося моїх обов’язків та служіння. Я став прес-секретарем у серпні 2002 року, і десь через рік, а можливо і швидше розпочалася ця співпраця.

Часто, коли Блаженніший давав інтерв’ю для різноманітних ЗМІ, переважно друкованих, я мав нагоду поставити диктофон, щоб потім використати вибрані матеріали в радіоефірі. Звісно я вказував джерело, що це є інтерв’ю для того чи іншого видання. Це дарувало радіослухачам добру нагоду послухати думки Блаженнішого Любомира щодо актуальних тем для нашого суспільства. Окрім цього, коли ми готували Різдв’яне чи Великоднє привітання, я записував якісний звук, додавав тематичну розмову із Блаженнішим, і в такий спосіб виходили ці програми-привітання. У певній мірі я став нештатним кореспондентом Радіо «Воскресіння», головно акцентуючи увагу навколо постаті Блаженнішого Любомира.

Також хочу зазначити, що  в мене вже був досвід роботи на радіо. З 1997 року я продовжував започатковану Михайлом Перуном на «Львівській хвилі» радіопрограму «Духовна мандрівка». Це дало мені певний досвід роботи на радіо.

Отче, Ви є четвертим директором Радіо «Воскресіння». Перед кожним з директорів стояли якісь певні виклики, диктовані обставинами часу. Яке головне завдання стояло перед Вами, як перед керівником цього проекту?

Одразу хочу уточнити, що сучасне «Воскресіння. Живе радіо» у своєму наповненні, форматі та ідеї – це зовсім інше радіо! Від Радіо «Воскресіння» про яке Ви запитуєте, залишилося лише слово «Воскресіння». Фактично –  це нове радіо, яке зберегло у назві історичну тяглість з пошани до багатолітньої праці попередньої команди. Це абсолютно новий проект. Зараз ми говоримо про цілодобове інтернет-радіо, що має п’ять паралельних каналів мовлення з різним наповненням. Це те, чого ніколи не мало Радіо «Воскресіння», адже його діяльність здійснювалася у форматі «продакшн-студії» з виготовленням контенту для подальшого розміщення на інших радіостанціях. Цим ми тепер принципово відрізняємося, адже маємо самостійне цілодобове мовлення. Щодня у нас є розмовні студії прямого ефіру, «Жива музика» на живому радіо, є також «Вечірні діалоги з душпастирем», що передбачають зворотній зв’язок. Також, як і на кожному радіо, є у нас випуски новин. До слова, це як і церковні, так і головні світські новини. З цього компонується новинний блок. Також є практика спільних ефірів з радіо «Марія» та радіо «Промінь».

Саме тому я не вважаю себе четвертим директором Радіо «Воскресіння». Я є керівником «Воскресіння. Живе радіо», що зберегло цей легендарний бренд, добре знайомий для вірних нашої Церкви. Також хочу наголосити, що сьогодні це є суспільно-релігійний проект. Його концепція скерована у рівній мірі на церковну та загально-суспільну аудиторію українців, не залежно від їхньої релігійної чи конфесійної приналежності. Ми намагаємося через суспільне мовлення зацікавити людей послухати також щось релігійне та духовне.

У підсумку хочу сказати, що завдання полягало у розбудові самої ідеї та концепції. За підтримки благодійної організації «Церква в потребі» ми облаштували сучасну студію прямого ефіру та продакшн студію в Києві біля Патріаршого Собору. В листопаді 2015 року Блаженніший Святослав освятив цю студію. Також створили студію «Живого радіо Воскресіння» у Львові, в Патріаршому домі. Цікаво також, що це «студія-гібрид», придатна не лише для радіоефіру, але також і повноцінна телестудія. У ній, зокрема, проводимо прямі телеефіри програми «Відкрита Церква. Діалоги». Таке поєднання дозволяє здійснювати комбіновану пряму трансляцію, коли, до прикладу, зображення транслюється на екрани телебачення, а звук іде в радіоефір. Також це дозволяє радіослухачу побачити, що відбувається у студії в режимі реального часу. Ще одним важливим завданням є розміщення нашого контенту на інших радіостанціях з метою розширення аудиторії радіослухачів.

У кінці 2014 року на офіційному сайті Радіо «Воскресіння» було розміщено оголошення про реорганізацію проекту. Які причини спонукали до такого кроку?

Радіо «Воскресіння» у тому вигляді виконало свою місію. Це питання було детально обговорене з багатьма експертами у ділянці радіомовлення. Йшлося, не з нашої ініціативи, навіть про те, щоб проект закрити. Саме тоді і виник цей термін «реорганізація».

Відповідаючи на непоодинокі закиди, хочу ще раз наголосити, що ми не ініціювали і тим більше не ліквідовували радіо «Воскресіння»! Ми навпаки його зберегли! Зберегли принаймі як бренд та інструмент в Церкві. Сьогодні УГКЦ має радіо, дві студії та найголовніше – має технічні умови для створення якісного продукту.

Розкажіть кілька слів про нову команду.

Зважаючи на те, що студія «Воскресіння. Живого радіо» була заснована у столиці, відповідно було важливо, щоб ці люди мешкали саме в Києві, або ж його околицях. Я запросив Романа Коляду, оскільки є добре знайомий з ним ще з тих часів, як він працював на Радіо «Ера» та Радіо «Промінь». Роман допоміг технічно та творчо організувати цей проект. Саме він займався підбором музичного звучання, а також різноманітних контентних лінійок. Також він пропонував та підбирав працівників. Ось так творилася ця команда. Хочу одразу зазначити, що серед працівників є досвідчені люди з великим досвідом роботи та вмінням працювати перед мікрофоном. Серед них можу згадати Галину Бабій, яка до сьогодні працює на Радіо «Промінь» та на інших проектах. Також у нашій команді є Ольга Юрченко, що є вимушеною переселенкою, і яка чимало років працювала на радіо в Луганську.

А все ж таки хто є цільовою аудиторією вашої радіостанції?

Зважаючи на те, що ми мовимо в Інтернеті – це відповідно, найперше, користувачі всесвітньої мережі. Це молоді люди. Є також проект «Етнологіка», який представляє перлини української культури. Є також програма «Екологіка», що порушує різноманітні екологічні питання – а це аудиторія зрілих людей, що цікавляться культурними надбаннями або ж екологічними викликами. Для найменших можемо запропонувати «Вечірню колисанку». Стараємося, щоб аудиторія була широкою.

Чи плануєте у перспективі здійснювати трансляцію на FM-частотах?

Це, нажаль, дуже коштовне питання. У нас немає таких жертводавців чи спонсорів для утримання частот. Ми працюємо у межах своїх можливостей, а вони обмежені. Найперше, стараємося налагодити співпрацю з іншими радіостанціями чи каналами, які б зацікавилися нашим контентом та розміщували його у своєму ефірному просторі. Подібний досвід ми пройшли з «Живим телебаченням». Якщо коротко, то «Воскресіння. Живе радіо» працює як творча команда, що виробляє продукт та налагоджує шляхи співпраці. Минув лише рік і ми свідомі необхідності напрацювати на добру репутацію, що відкриє нові варіанти співпраці.

А єдиним джерелом фінансування є лише «Церква в потребі»?

Поки що так. Станом на сьогодні минув рік, коли ми, за надані кошти, обладнали студію, закупили обладнання та розпочали діяльність цього проекту. Також ми отримали потвердження фінансування на ще один рік, що дозволяє забезпечити щомісячні витрати на винагороду працівникам і технічну підтримку. Проте, розуміючи важливість цих медійних інструментів, ми шукатимемо нові шляхи для підтримки та розвитку. Також хочу згадати за нещодавно заснований з благословення Блаженнішого Святослава «Фонд сприяння медіа ініціатив УГКЦ», завдання якого полягатиме у пошуку фінансів для діяльності і розвитку тематичних проектів.


Команда Медіа-Центру висловлює щиру подяку отцю Ігорю за сприяння у створенні та публікації цього матеріалу!

Розмову провів:
Богдан Романов,
Медіа-Центр ЛДС