Close

Ще не зареєстровані?Зареєструватися на сайті.

lock and key

Ввійти на сайт Львівської Духовної Семінарії

Account Login

Хелловін

Коли звучить слово «Хелловін», то в багатьох з нас виникають асоціації з американським святом, святкуючи яке, ми стаємо приналежними до традицій сучасного світу. 

Мало людей знають справжню історію і причину святкування цього дня чи те, що думає про цей день Церква. Для одних цей день - це чудова нагода зустрітися з друзями в атмосферній компанії, стильно вдягнувшись і вразивши всіх своїм виглядом. Для інших цей день є днем майстерності, в який вони з наполегливістю стараються вирізати з гарбуза страхітливу голову, яка світячись в цю ніч, за переказами легенд, повинна обов'язково відігнати всі демонські сили від будинку. Для дітей - це передусім нагода безкоштовно отримати порцію хороших цукерок, за якими вони бігають в кожний двір, викрикуючи гасло «Цукерки або смерть», де часто ошелешені люди похилого віку, не розуміють, що діється і чого від них хочуть. 

Щоб мати змогу розрізняти нісенітницю від реальних фактів, треба принаймні мати загальне уявлення про це свято. Потрібно розуміти, що згадуючи про Хелловін, ми говоримо про язичницьке свято, яке бере свій початок ще в часи кельтів, що були на території Ірландії. Цей день був днем, в який за тодішнім віруванням стиралася межа між земним і потойбічним світом, тож душі померлих, а також і злі духи могли вільно перебувати в нашому світі. Щоб залишитися непоміченими для цих духів, люди перевдягалися, набуваючи жахаючого вигляду. Згодом, після численних міждержавних воєн, це свято переплелося з християнською традицією Католицької Церкви. В сьогоденні ж у цей день, першого листопада, Західна Церква святкує день Всіх Святих, а наступного дня вшановує пам’ять всіх померлих. Отже, як нам, християнам, слід ставитися до свята Хелловіна?

Позицією Церкви стосовно Хелловіна є утримання від святкування. Можна довго дискутувати про користь чи шкідливість тієї чи іншої речі, якщо знати певні межі або рамки, за які не слід виступати. Натомість, коли йде мова про загравання з нечистими духами і уподібненням до демонів, що одночасно є і зневагою Бога, ми не можемо говорити про якісь винятки чи дискусії. Людина, яка є створеною на образ і подобу Божу, нехай один раз в році, та все ж не може змінювати цей образ, уподібнюючись до нечисті і набуваючи образу диявола. Як і кожне творіння, вона є створеною для прослави свого Творця, а не того, хто її віддаляє від нього. Кожен свідомий християнин розуміє повноту відповідальності, яка лежить на ньому у відношенні до Церкви і церковних законів. Пересічна особа, святкуючи Хелловін і чудернацько вдягаючись та персоніфікуючи на собі диявольську силу, замість того, щоб її відігнати, ще більше її притягує і дозволяє впливати на себе, сама цього не усвідомлюючи. Ми не можемо жартувати з дияволом, оскільки він, не маючи чим радіти, не має й почуття гумору. Замість того, щоб з ним легковажити, слід проганяти Його, в усьому покладаючись на Господа: «Коріться, отже, Богові, противтеся дияволові, і він утече від вас» (Як. 4, 7).

Багато хто може сказати, що в кожного свідомого громадянина має бути присутнім дух поваги до культур і традицій інших держав, і це справді буде правильним. Проте, розвиваючи свою країну і  підтримуючи її культурну й духовну спадщину, потрібно вміти фільтрувати всі впливи сучасного світу, які є не завжди добрими. Кожен християнин має усвідомлювати свою істинну приналежність до тієї чи іншої релігії і традиції, оскільки навіть у Святому Письмі є заборона служіння двом панам: «Не можете Богові служити – і мамоні» (Мт. 6, 24). Іншими словами ми не можемо ввечері святкувати Хелловін, як день виходу нечисті на волю, а на інший день, як ревні християни, споминати померлих з наших родин. Звертаючи увагу на молодь, то саме обов’язком кожного з батьків є навчати своїх дітей правдивої історії і вірного вчення Церкви, щодо суперечливих питань, щоб їхні діти зростали свідомими християнами і були патріотами свого народу. Замість того, щоб практикувати чужі звичаї й поступово асимілюватися в традиції сусідніх народів, краще відновлювати свої народні звичаї, зміцнюючи власну ідентичність. Україна носить статус християнської держави, тож не забруднюймо його поганськими практиками, але на противагу, зміцнюймо християнські практики.

Ярослав Домерецький