Close

Ще не зареєстровані?Зареєструватися на сайті.

lock and key

Ввійти на сайт Львівської Духовної Семінарії

Account Login

"Per Aspera ad Astra"

Субота, 16 Листопад 2019 р. Б.

Відбулась науково-практична конференція з нагоди 30-ти ліття виходу УГКЦ з підпілля

 

Програма наукового заходу розпочалася у семінарійному храмі з Архиєрейської Божественної Літургії, яку очолив владика Ігор Возьняк, архиєпископ і митрополит Львівський.

Опісля молитви із вітальним словом до присутніх звернувся ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа –  о. Ігор Бойко. У своїй короткій промові він поділився особистими спогадами  про о. Михайла Винницького та інших осіб, які брали участь у формуванні його покликання в часи підпілля.  

Відтак розпочались виступи і самих учасників конференції. Сестра Теофіла Рудка (ЧСВВ) у своїй доповіді про блаженного Василя Величковського зазначила, що «Владика Василь, як провідник Церкви був відкритий до проблем духовенства». Сестра довший час знала владику, говорили про нього, як про доброго душпастиря: «Мій рідний батько так не допомагав мені, як владика Василь. То був Тато з великої букви. Могла з усім до нього прийти».

Згодом своїм свідченням поділився митрополит Ігор (Возьняк). Владика розповів про поїздку у Москву з метою домогтися легалізації УГКЦ та про голодування на Арбаті: «Горбачов у той день поїхав у Китай, а замість нього був Лук'янов. Ми просили про зустріч з Лук'яновим. Нам відмовили, мотивуючи тим, що він братиме участь у роботі різних нарад у Верховній Раді. Ми не відступали й домагалися розмови з ним. Нам відповіли: "Приїдете завтра. Вам зателефонують, або ви нам – і скажуть, що робити". Ми не вірили, знали, що то неправда. Та на другий день приїхали під будинок приймальної Верховної Ради і зателефонували їм. Там підняли слухавку й сказали: "Сьогодні Черкасова (відповідальний за призначення зустрічі з Лук’яновим) на роботі нема і не буде". Через дві хвилини ми зайшли в приміщення, а Черкасов іде, несе багато різних папок. Однак призначити зустріч в той день так і не вдалося Ми порадилися й оголосили, що голодуватимемо доти, доки нас не приймуть. Згодом нас підтримали і інші групи людей, які приїжджали на Арбат щоб продовжувати голодування. Вони змінювали одна одну, стояли, молилися і трималися аж десь до кінця листопада …

о. Павло Менделюк у своїх спогадах розповів про сильних вірою мирян, які твердо відстоювали права та свободу своєї церкви в часи підпілля: «Де був ревний священик, де він ревно проповідував до народу, де народ був утверджений в правдивій католицькій вірі,  навіть тоді коли священика заарештували, а церкву замкнули – люди віри ніколи не зрадили».

Отець Ярослав Чухній емоційно поділився із присутніми спогадами про перехід храму Преображення ГНІХ (м. Львів) у лоно УГКЦ 29 жовтня 1989 року: «День перед тим я отримав благословення від владики Володимира (Стернюка) щоб зробити цей крок. Спочатку страху не було. Він з’явився згодом. Після цієї події мене викликали майже кожні два дні на допити для того щоб зачитувати всі ті ті протоколи, які було складено на мене. Це тривало аж до лютого 1990 року».

Отець Михайло Димид у своїй доповіді розповів про вклад української діаспори у легалізаційні процеси УГКЦ.  Також до всієї спільноти звернувся зі своїм свідченням отець Мирон Бендик, ректор Дрогобицької семінарії, який поділився спогадами про процес підготовки кандидатів до священства у часи підпілля.

На завершення конференції отець Михайло Лесів, проректор з академічних питань семінарії, подякував усім доповідачам за їхні живі свідчення та висловив сподівання, що подібні заходи будуть траплятись частіше.

 

Більше фотографій можна переглянути за посиланням - фото

 

Віталій Селеман,

Медіа-Центр ЛДС