Брат Володимир Іванів: “Твій голос важливий!”

Ми повинні бути обачними, оскільки це, окрім того, що пропонує нові можливості, закриває шлях до інших. Люди давно мріяли віднайти правильні критерії, щоб не помилятися у виборі, проте ще досі не виведено універсальне правило, опираючись на яке можна було б уникнути помилок.

 В цей час наша країна готується до місцевих виборів. Кожний громадянин України, який має право голосу, зобов’язаний прийти та проголосувати. Часто буває, що ми не надаємо цьому належного значення, особливо, якщо масштаб виборів є доволі значним та залучає не один десяток тисяч осіб. Яким буде результат цього дійства, я не знаю, але можу впевнено сказати, що кожний голос – важливий.

Мабуть, більшість із нас знає біблійну розповідь про Давида і Голіафа, яка відбувалася в часі, коли ізраїльтяни зустрілися віч-на-віч на полі бою із сильним військом філістимлян. Багаточисельна та добре озброєна армія на чолі із знатним воїном Голіафом, не знала перепон на своєму шляху. Не бажаючи витрачати сили на горстку ізраїльських воїнів, вони пропонують двобій, який і визначить переможця. Між ізраїльтянами запанувала тиша, лише десь-кудись було чутно, як перешіптуються між собою вояки. Вони боялися. Поміж всіх цих хоробрих воїнів знайшовся лише один справжній сміливець – Давид. Будем чесними, він не надто відповідав критеріям найкращого воїна. Ізраїльтяни, чий дух зруйнував страх перед ворогом, все ж мали право вибрати. Вони могли або довірити своє життя цьому юнакові, або ж запропонувати іншого кандидата, або ж здатися без бою чи втікати, віддавши свою країну на милість ворога. Цар ізраїльського народу Саул, а з ним і весь Ізраїль все ж довірили своє життя Давидові. І він переміг Голіафа. Та це б ніколи не відбулося, якби кожний із тих, хто мав право голос знехтував волевиявленням. Тоді вони просто не могли собі це дозволити, адже від цього залежало їхнє майбутнє (див. I Сам. 17, 8-9).

Подібне відбувається і зараз в нашій країні.

Ми не можемо ігнорувати чи нехтувати правом вибору, адже від цього залежить в якому світі завтра ми прокинемось.

Так само як народ Ізраїлю ми зобов’язані сказати своє слово, щоб не стати рабами обставин. Звісно, це завжди буде пов’язано із ризиком, однак набагато небезпечнішим втрата контролю над дійсністю.

Людям притаманно помилятися і з цим нічого не вдієш.

Нам потрібно вірного та несхибного стандарту. Проте, Бог, який створив нас має добрий задум щодо кожного. Він дає підказки, чим ми повинні керуватися, щоб обраний шлях спровадив нас до кращого майбутнього.   

Згадаймо, що й ми неодноразово змінюємо наші життєві вибори. Я сам безліч разів змінював думку, коли бачив, що мій перший вибір є невдалим або не підходить мені. Але в усьому ми повинні бачити позитив, адже ми є недосконалі. Люди постійно помиляються та шукають допомоги.

Розгляньмо життєвий вибір Ісус Христа. Я наведу Вам приклад з Ісусової молитви на Оливній горі:

Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні. Якже прибув на місце, він сказав їм: «Моліться, щоб не ввійти в спокусу». І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися: “Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!” Тоді з'явився йому ангел з неба, що підкріплював його. Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю. Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.  І сказав їм: “Чого спите? Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!” (Лк. 22, 39- 46)

На мою думку, ця молитва була криком серця. Яку ж треба мати довіру до Батька, щоб прийняти Його волю?! Скільки було в Ісуса скорботи і тривоги на серці? Але нас цікавить момент того, як Ісус молився, аби не впасти у спокусу. Його прохання – «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!» – пояснює те, що Христос мав вибір, який міг змінити хід історії спасіння людського роду.

Іншим прикладом не простого, однак правильного рішення, була відповідь Богородиці. У момент Благовіщення, архангел Гавриїл сповістив звістку про те, що її обрано стати матір’ю Еммануїла. Непевне в ту мить їй по-людськи було страшно. Вона не знала, що про неї скажуть люди, яка буде реакція Йосифа –  її нареченого. Та все ж вона робить свій вибір, кажучи: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову»! Діва Марія могла спокійно відмовитися. Та довіряючи цінностям, робить правильний вибір. Ми усі маємо шанс на порятунок та вічне життя з Богом через її відважне «Так». Подумайте тільки, який великий резонанс та вплив на майбутні події може мати, навіть, най непомітніший вибір.

Хоча, за нами право, лише на один голос, проте, коли ми свідомо обираємо та декларуємо свою позицію, напевне знайдеться хтось у світовій спільноті, хто нас підтримає. Не біймося свідчити те, до чого прагнемо. З обережністю підходьмо до кожної пропозиції та робімо вибір на користь кращої із них.

Пам’ятаймо, що наш голос важливий! Не має різниці чи це помпезні вибори президенти, чергові місцеві вибори, чи буденні рішення, кожний із них має значення та цінність.

Обираючи сьогодні ми будуємо цілий світ, який завтра назвемо своїм домом.

Схожі записи